Skip to Content

Гірчить Чорнобиль крізь роки

 

 

Весна… Найпрекрасніша пора року. Пробуджується від сну природа, розплющує очі земля, усе оживає, зеленіє, розквітає… П’янкі пахощі розносять абрикоси і вишні, милує око ніжно-рожевий цвіт яблуні. У ніч з 25 на 26 квітня 1986 року о 1 год. 23 хв. 40 с, коли всі спали безтурботним сном, над четвертим реактором Чорнобиль­ської атомної електростанції несподівано розірвало нічну темряву велетенське полум’. Почався новий відлік українського часу. Болісний. Гіркий. Печальний...

 

Притихла земля, зранена смертельно отруєним промінням. Чекає людського милосердя, розуміння й співчуття. У всіх закладах загальної середньої освіти району проведено лінійки пам’яті, тематичні виставки у шкільних бібліотеках  метою вшанування  героїв, які першими вийшли на лінію вогню, ступили у вируюче полум’я, в смертельну небезпеку не за наказом командира, а за велінням совісті.

32 роки смертоносна пилюка з ядерної печі покриває білі хати, поля і ліси, 32 роки цвітом скорботи і суму зацвітають Чорнобильські сади.

І лише тихо плаче свічка,

сумує Прип’ять і зітха,

Чорнобиль в серці – чорна стрічка,

Плаче закривавлена зоря.

Зробім до мудрості ще крок –

І над землею сонце усміхнеться.

Чорнобиль – то лише урок,

Байдужість нам дорожче обійдеться.